Добірка віршів про літо, сонце та канікули

Опубліковано 04 Травня 2026 о 10:00

Блог Діти в місті Дніпро >  Добірка віршів про літо, сонце та канікули

Photo: Freepik

Зовсім скоро прийде літо – найулюбленіша пора року у дітей. Довгі дні, теплі вечори, пригоди та відчуття свободи, якого так бракує протягом року. Влітку всі люди стають інакшими: легшими, яскравішими, наповненими сонцем, сміхом і простими радощами.

«Діти в місті» зібрали для вас вірші для дітей, які пахнуть сонцем та канікулами.

Вірші, які легко запам'ятати

Щедре літо

Літня спека, грози, грім,

Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:

В лісі – ягід та грибів;

У садках – смачна малина,

Аґрус, яблука, ожина.

Фрукти й зелень соковита –

Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка...

Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати,

Можна плавати й пірнати.

Тетяна Корольова

***

Сунички

Під маленькими ялинками

У смарагдовій траві

Літо виросло суничками –

То по одній, то по дві.

Ой, сестриченько-яличко

Ти не дряпай моє личко,

Я суничок назбираю

Жменьку мамі і собі!

***

Від спеки можна закипіти.

Я ж в холодочку не лежу.

Що брат не встигне доробити,

Те я йому допоможу.

Цвітуть довкола густо липи

І бджоли мед несуть в село...

Узимку чаю з цвітом випий –

Простуди – наче й не було!

***

Червень

Здрастуй, червню! Здрастуй, літо!

Люба сонячна пора.

Колоситься в полі жито,

Загоряє дітвора.

Червоніють полуниці

Соковиті, запашні,

В хаті зовсім не сидиться.

Ой, які хороші дні!

Галина Демченко

Photo: Freepik

Вірші про літо

А незабаром літо

А незабаром літо! Літо!

Чарівна й радісна пора.

Промінням сонечка зігріте.

Це ж відпочинок, пісня, гра!

В дітей канікули веселі

Та стільки планів та надій…

І вже не всидиш сам в оселі,

Летиш на вулицю мерщій.

Хоч спека там несамовита,

Та є фонтан або ріка.

І бавляться в водичці діти,

Бо манить всіх вода стрімка.

А літо й справді дивне-диво:

Тут грози і веселка є.

Улітку тепло і красиво,

Стежками казочка снує.

***

Чудовий день

Вітер в полі розхитав

Голубий дзвіночок –

Забринів, затрепетав

Ніжний голосочок.

Усміхнулося за мить

Сонечко ласкаве

І послало у блакить

Промені яскраві.

А хмаринки попливли

Навпростець до річки,

Чепурились, як могли,

Умивали щічки.

Привітала літній день

Польова ромашка,

У небесну чисту синь

Полетіла пташка.

Перепілка діточок

У росі купала,

Із пахучих квіточок

Снопики в’язала.

Цей чудовий літній день

Барвами чарує

І мелодії пісень

Щедро всім дарує.

Ганна Максимович

***

Казкова пора

Сьогодні й дощик дружно лопотів

І з неба сонце гарно припікало.

Було чудово все, без зайвих слів,

Але всього цього чогось замало…

Хотілось, щоб веселка зацвіла

І семицвітом ніжно вигравала.

Щоб казка в темнім лісі ожила,

І щось цікаве нам розповідала.

І раптом думку, як підслухав хтось,

Бо між хмарками райдуга розквітла.

Усе, що так хотілось — відбулось.

Спустилась казка з променями світла.

Сипнула щедро квіти на поля,

І розлила найкращі аромати.

Тож стала чарівною вся земля,

І промінці ясні взялись стрибати.

Й така краса заполонила все,

І казка, що аж дух перехопило.

А вітерець ще й пісеньку несе,

Що десь почув і взяв собі на крила.

Це літо-літечко! Це радість і краса,

Тепло привітне і чарівна казка.

На квіточках виблискує роса

І обіймає сонечкова ласка.

Вам може сподобатися наша стаття: Добірка патріотичних віршів до Дня незалежності

Класики про літо

Photo: Freepik

Спинилось літо на порозі

І дише полум’ям на все,

І грому гордого погрози

Повітря стомлене несе.

Умиється зелене літо

І засміється, як дитя, –

Весни ж і весняного цвіту

Чи я побачу вороття?

Чи весняні здійсняться мрії?

Чи літо не обманить їх?

Чи по степу їх не розвіє,

Мов пух на вербах золотих?

Максим Рильський

***

Ходить літо берегами

в шумі яворів,

і замовкнув над полями

журавлиний спів.

В хвиль блакитнім прудководді

сонце порина…

і в барвистім хороводі

одцвіла весна.

Тане хмарка кучерява

в небі голубім.

Мліє день, і мліють трави

в лузі запашнім.

Але труд забув про втому,

про квіток печаль,

і у полі золотому

дзвонить гостра сталь.

Суне силою своєю,

як грози потік,

і прощаються з землею

колоски навік…

Та ніхто із них не знає,

що в хвилини злі

з їх печалі виростає

радість на землі.

Володимир Сосюра

***

Спинюся я

і довго буду слухать,

як бродить серпень по землі моїй.

Ще над Дніпром клубочиться задуха,

і пахне степом сизий деревій.

Та верби похилилися додолу,

червоні ружі зблідли на виду,

бо вже погналось перекотиполе

за літом – по гарячому сліду.

Ліна Костенко

Читайте також: Як музика впливає на інтелект: що правда, а що міф