«Я боюсь»: як побороти дитячі страхи
Опубліковано 29 Серпень 2018 о 11:28
Блог Діти в місті Дніпро > «Я боюсь»: як побороти дитячі страхи
Photo: Pixabay
Дитячі страхи можуть бути логічними, а можуть бути такими чудернацькими, що батькам не зрозуміти причину їх появи. Чи є нормою дитячі страхи? Як з ними боротися?
Страх — це нормальна і важлива людська емоція. І не залежно від того забороняти її чи заперечувати — вона не зникне.
Кожна дитина залежно від віку може чогось боятися, і причина страху для неї дуже реальна, навіть якщо дорослому це здається чимось несерйозним.
Не варто висміювати чи знецінювати дитячий страх, натомість варто підтримати дитину, допомогти розібратися в цій емоції, зрозуміти його справжню причину.
Також не варто залякувати дитину «поліцією / бабаєм / чужим дядьком», який прийде й забере її, якщо вона щось не зробить. Зібрані іграшки цього не варті, адже дитина сприймає серйозно слова дорослих і буде боятися бути «покинутою».
Звідки беруться страхи?
Малюків у віці до трьох років лякають пилососи та незнайомці. Найменші діти не виносять гучних звуків, до того ж крихіткам зовсім незрозуміло звідки лунає той страшний рев. Тому фен, блендер, татова дрель — це перші «монстри» для малят.
Трохи згодом діти починають боятися чужаків, особливо якщо ті намагаються забрати їх від мами, розмовляють неприємним голосом або роблять гримаси. Це — ознака стійкої прив’язаності, тож як би не хотілося, щоб дитина привітно усміхалася сусідам, слід радіти, що вона у нормі. А от повна відсутність обережності з незнайомцями може означати відхилення у психіці: реактивний розлад прив’язаності.
Типові страхи дітей у дошкільному віці — темрява, лікарі, висота, собаки, монстри під ліжком. Деякі страхи навіяні негативним досвідом, наприклад, сусідський собака злякав або намагався вкусити, а інші страхи — це витвір дитячої фантазії.
Що може спровокувати страх?
Тривожна турбота
«Не біжи, бо впадеш», «Буде боляче», «Заб’єш собі щось» — ось такі, через міру емоційні, застереження можуть стати причиною дитячих страхів. Психологи зауважують, що реакція батьків лякає дитину більше, ніж сама ситуація, щодо якої виникла реакція. Адже малеча чудово розрізняє тривожні ноти, інтонацію і загальне хвилювання в голосі дорослого. Якщо вона чує страх у вашому голосі, то й сама злякається.
Залякування
Пам’ятаєте, що станеться, якщо лягти спати на краю? А уявіть собі, якщо співати таку колискову малюку з гарною уявою? Вовк, який хоче відкусити бік; бабай, який прийде за тобою, якщо не їси кашу та чужий дядько, який тебе забере, якщо не слухаєшся — лише невеличка частина залякувань, до яких вдаються батьки, аби мати хоч якийсь вплив на неслуха. Але запитайте себе чи варта дисципліна безсонних ночей, кошмарів та дитячих сліз?
Надмірна опіка
Гіперопіка призводить до того, що дитина відчуває себе слабкою і нездатною протистояти небезпекам.
Контент
Зараз стало дуже важко контролювати контент, який переглядають діти, адже малюки чи не з народження дивляться мультики на маминому телефоні, а вже в 3–4 роки мають власний планшет. Мультики, які діти переглядають, або ігри, у які вони грають, іноді не відповідають віку, або ж взагалі не рекомендовані для перегляду.
«Діти в місті» підготували добірку правильних мультфільмів, які можуть навчити дітлахів чомусь хорошому.
А іноді ви дивитеся фільми або новини, а діти граються поруч з вами. Вам може здаватися, що діти надто зайняті, щоб чути і бачити те, що відбувається на екрані але діти, як губки, вбирають інформацію та запам’ятовують образи. Сцени жорстокості, незрозумілі звуки, силуети — усе це відкладається у пам’яті та перетворюється у нічні жахи.
Що ж казати дитині, яка боїться?
Не можна висміювати дитину через її страхи. «Не бійся, ти ж сильний хлопчик / доросла дівчинка» теж навряд чи спрацює. То що ж казати, замість — не бійся?
- Боятися - це нормально.
- Розкажи мені, чого саме ти боїшся.
- Я тебе розумію.
- Я поруч з тобою.
- Давая я потримаю тебе за руку.
- Ти не повинен соромитися.
- Мені теж буває страшно.
- Давай я допоможу.
- Ми зможемо разом.
- Давай намалюємо твій страх.
Як побороти дитячі страхи?
Додайте позитивних емоцій
Страх — це сильна емоція, але вона не витримує, якщо додати сміх. Пам’ятаєте, як Гаррі Поттер та його друзі боролися зі страхом? Вони уявляли монстрів смішними: у кумедному вбранні, на роликах, що роз’їжджаються у різні боки, або й зовсім перетворювали на ляльок. Розкажіть дитині щось смішне про його об’єкт страху, пофантазуйте разом.
Намалюйте монстра
Попросіть дитину намалювати те, що її лякає. Малюючи, дитина висловлює свої емоції, почуття, переживання. Ви можете сховати портрет у шафу й зачинити на ключ, сказавши, що тепер ви ніколи його не відпустите. А можете дати дитині розірвати малюнок на шматочки, таким чином знищивши монстра і страх.
Складіть добру та веселу казку про монстра
Терапевтична роль казок дійсно велика. Складіть разом з малюком казку, у якій монстр був злим, адже не мав друзів і ніхто його не любив. А потім додайте персонажів, які подружилися з чудовиськом і цим самим зробили його добрим.
Пограйте у ляльковий театр
Дитина зможе приміряти на себе роль того, кого боїться, стати тим самим «страховиськом». Варто програти два сюжети гри «Що станеться якщо…»: найстрашніший для дитини, а потім оптимістичний варіант подій.
Зробіть дитячу кімнату безпечною
Дитяча кімната має бути комфортною та безпечною для дитини. Обов’язково встановіть нічний світильник, який дитина сама обире. Перед сном «повиганяйте» усіх чудовиськ з-під ліжка та з шафи. Запевніть дитину в тому, що ви не дозволите жодному монстру скривдити її.
Звикайте до об’єкта страху
Якщо дитина боїться чогось реального, наприклад, собак або змій - не змушуйте її силою перебороти страх. Цей процес має бути поступовим та добровільним. «Познайомтеся» з доброзичливим собакою сусідів або знайомих, сходіть у зоопарк або до серпентарію.
Боятися — це нормально. Підтримуйте дитину, пояснюйте їй про явища, яких вона боїться та приділяйте якомога більше уваги — обіймайте, цілуйте, тримайте за руку. Діти переборюють свої страхи, якщо відчувають підтримку та розуміння з боку батьків.