«Не хочу, не буду»: топ-5 дитячих протестів та методи боротьби з ними

Опубліковано 11 Березень 2021 о 10:00

Блог Діти в місті Дніпро >  «Не хочу, не буду»: топ-5 дитячих протестів та методи боротьби з ними

Photo: Freepik

Вікові кризи

До року-півтора малюк уже пережив одну кризу, під час якої навчився ходити, управляти своїм тілом, маніпулювати предметами. А ближче до трьох років дитина починає розуміти, що в світі їй не все дозволено, причому основними «обмежувачами» виступають дорослі.

Саме від них діти чують: «не можна», «ні», «не дозволяю». Свою роль в цьому відіграє і опіка дорослих, які прагнуть убезпечити малюка від неприємностей. І чим більше ця опіка, тим сильніше крихітка відчуває свою обмеженість у виборі й навіть неповноцінність. Рано чи пізно невдоволення ситуацією накопичується і виливається в хрестоматійні «не хочу, не буду». Адже поки це єдиний спосіб для дитини проявити характер і спробувати зробити щось по-своєму. Причина раптово «зіпсованого» характеру цілком зрозуміла: чим більше обмежень, тим більше «не хочу» і «не буду» батьки почують у відповідь на здавалося б елементарні прохання.

Як розмовляти з маленьким небудьком, щоб не нашкодити дитині й досягнути бажаного.

Не хочу спати

Тут все залежить від причини. Розбираємося, чому «не хочу»? Якщо в гостях хтось затримався, і дитині дуже весело, можна відкласти момент укладання. Якщо ситуація повторюється щодня, й в ліжечко ми йдемо з боєм — має сенс укладати дитину на півгодини-годину пізніше прийнятого часу.

Добре допомагають спеціальні ритуали для сну: в кожній родині вони свої. Хтось вкладає ведмедика чи зайчика, хтось дивиться мультик перед сном. Комусь треба обніматися з мамою. Такі дії повторюють кожен день, бажано без пропусків, вони налаштовують дитину на сонний лад. За цей час вона встигає перебудуватися з активного настрою на сон. А якщо малюк, який раніше лягав спати без питань, раптом навідріз відмовляється йти в ліжечко, з’ясуйте, чи не налякало його що-небудь в кімнаті? Або, може, він сам придумав собі якихось страхів. Допоможіть малюкові впоратися з ними.

Не буду їсти

Якщо таке відбувається рідко, цілком можна і пропустити один прийом їжі. Не хочеш їсти? Ну і не треба. Навсправжки зголоднівши, дитина надолужить згаяне. Якщо капризи повторюються постійно, радимо не просто сказати дитині — «Іди їсти!», а запропонувати право вибору. «Що ти хочеш? Картоплю або макарони?» Розуміючи, що її думкою цікавляться, дитина відчує себе дорослим і швидше за все не буде вередувати. А якщо ви ще й дозволите їй накладати їжу в тарілку, проблему, швидше за все, вдасться вирішити дуже швидко.

Не хочу вмиватися

Взагалі-то багато дітей не люблять цей процес. Втім, як й інші гігієнічні процедури. Наприклад, підстригання нігтів або стрижку волосся. Чому? Вважається, що ними рухають неусвідомлені страхи: води або порізів гострими предметами. Фактично у них спрацьовує інстинкт самозбереження. Змушувати — значить заганяти страхи вглиб дитячої психіки. І зовсім невідомо, у що це може вилитися пізніше. На допомогу прийде гра. Можна причесати або «підстригти» улюблену ляльку. «Подивися, яка красуня стала!» Або умити зайчика. «Ой, який чистенький, приємно брати в руки». Або спробувати проводити процедури паралельно з малюком. Наприклад, мама і дочка разом йдуть в перукарню. Рано чи пізно малюк зрозуміє, що гігієнічні процедури — це важливо і зовсім не страшно!

Іноді причина відмов криється в дискомфорті крихітки: шампунь щипає очі, не подобається запах мила, шкіра занадто чутлива. Перевірте і це про всяк випадок.

Не буду одягатися

Найчастіше малюкам не подобається сам процес натягування на себе важкої купи одягу. Зазвичай так відбувається в холодну пору року. Тут, крім того, щоб знайти зручні речі, нічого більше не придумаєш. Малюк зовсім не такий спритний, як ви, і з цим варто рахуватися. Якщо ж малюк просто вередує, спробуйте захопити його. Він повинен розуміти, навіщо йому необхідно одягнутися? Щоб вийти на вулицю? А навіщо на вулицю? Щоб погуляти, подивитися на пташок, дерева в парку, зайти в магазин і купити що-небудь смачненьке… Залучаючи малюка в процес, пояснюючи йому логіку дій, ви, знову-таки, змушуєте його відчувати себе дорослим. А з дорослим і домовлятися легше, чи не так?

Вам може бути корисною стаття «Як допомогти дитині полюбити нецікаві справи»

Не хочу додому

Зазвичай так відбувається, якщо мама раптом каже дитині, що пора йти. Але як же так? Малюк тільки щойно захопився пасками в пісочниці, робота не дороблена, і треба все кидати?! Природно, що це викликає протест у вигляді категоричного «не хочу!» Що робити? Крихітці молодшого віку можна запропонувати поміняти його цікаву справу на іншу не менш цікаву справу. Наприклад, стрибати по сходах по дорозі додому або намалювати стрілочки крейдою по шляху. За дорослішими дітьми можна уважно простежити, і коли дитина закінчила якесь заняття, але ще не придумала, що робити далі, запропонувати піти додому, щоб. Ну, щоб зайнятися чимось цікавим.

Для того, щоб мамине «йдемо додому» не було як грім серед ясного неба для дитини, пропонуємо попереджати дитину. Наприклад, «Ще десять хвилин, і ми йдемо додому». Таким чином ви даєте дитині можливість завершити ігри, налаштуватися на похід додому.

Правило золотої середини

В цілому в ситуаціях «не хочу» і «не буду» завжди працює правило «золотої середини». Постійні заборони викликають протест, постійні потурання теж можуть нашкодити малюкові. Намагайтеся дотримати баланс у відносинах: використовуйте категоричне «ні» якомога рідше, переводите в позитив. Наприклад, не кажіть «Не можна брати ножиці», а «Це може бути небезпечно, тому що…» Діти охоче відгукуються на діалог. Час від часу йдіть на компроміси з крихіткою. А найголовніше: зрозумійте, що дитячі «не хочу» і «не буду» не треба розуміти буквально. Адже насправді найчастіше вони означають «Я просто хочу, щоб мене зрозуміли!».